"Страна утренннего спокойствия", перево?на украинский от Галины Пагу?? Опубликовано на https://text-context.org.ua
верс? на русско?языке здес? https://www.cognotent.com/users/flexia/post43955786/

Коли береги Чосе?омивал?Східне море, ?Країно?вранішньог?спокою правив велики?імперато?Ін Че?Хо, ?маленькому селі ?вбогій се?нській родині народився хлопчи? Мати його вмерла пр?полога? ?батько на то?ча?бу??морі. Немовля забрал?до себе сестра небіжчиц? Її чолові?насупився, важк?зітхнувш? нащо йому ще один злидар, коли свої?п’ятеро! Ал?позая?новонароджений бу?первістком ?не ма?ні братів, ні сестер, жінк?напо?гл? аб?прихистити хлопчика, доки не повернеться його батько.

Минали мі?ці, минали роки, ?ді?на березі мо? залишався порожнім.Батько Ча? ( та?назвал?хлопчика), не повернув?. Чань зроста?тихи?слух?ни?ди?? ?ос?та?само тихо ?слух?но промайнуло де?ть лі? Пона?ус?хлопчи?люби?ходити ?море, люби?самотність ?теплий морський віте?Ві?част?сиді?на краю свог?морськог?човн???вля? що то велики?корабель, ?ві??капіта? Мр??пр?далекі краї ?великі битв? тобт? пр?вс?те, пр?що мріють хлоп?та його віку. Чань рідк?замислював? на?ти? я?би могл?скластися ?ньог?життя, якб?його батьки були живі. Ві?знав, що його місц?зара?ту???цьом?човн? що неквапливо гойдаєть? на хвиля? Брат??сестри вважал?Ча? дивним ?уникал?його, ?назван?мати част?жаліла хлопчика ?намагалась його приголубит? гадаюч? що таки?чино?Чань пережива?загибель батькі? Її чолові? Па?Хо, ніколи не розмов???Чане? якщ?не вважат?ти?випадків, коли навчав хлопчика рибалити аб?віддавав якісь розпоряджен?.Дружин?картал?чоловіка поглядо? не наважуючис?сказат?пр?це вголос, одна?глав?родини наче ?не поміча?її мовчазни?докорі?

Чань, навпак? бу?лише ради?не брат?участі ?беззмістовни?ди?чи?ігрища??ухилявся ві?одноманітних родинних розмов. Часо? коли сонц?заходило ?Чань залишався са?один на березі, дивлячись ?далечінь, ві?відчував чийс?важкий погля?на свої?плечах, ?коли обертався, бачи?Па?Хо.Тоді Па?Хо похмурні? важк?зітхав ?брів до будинк? Хлопчи?залишався сидіти на березі допізн? навіть, трап?ло?, отак ?засина?- на теплом?морськом?піск?бі? води.

Та ос?одного разу, коли Чань повернув? ?риболовл? йому сказал? що Па?Хо дуже хворий ?невдовзі помр? “Т?повине?піти до ньог? - мовила до Ча? мати, - ві?хоті?тебе бачити". Чань пройшо?до найдальшої кімнат? де перебува?Па?Хо, ?нерішуче зупинився пере?порого? Ві?побачи?за напівпрочиненими дверим?ліжк? на якому лежа?Па?Хо, вкрити?простирадлом.

- Підійд? Чаню, - мови?Па?Хо якимось хрипки?неприродни?голосо? аж Чань не повіри? що це голо?Па?Хо.

Ві?підійшов до ліжк??подивився на вмираючого.Ал?не злякався його вигляду: блід?шкір?на випнутих кістка? запалі оч??тонк?трем?чі губи. Говорити йому було важк? ал?Па?Хо продовжува?

- Чаню, я не каза?цьог?ні свої?ді?? ні дружин? Вони не зрозуміють. Жінк?надт?багато уваг?приділяют?почуття? ?твої брат??сестри дурн? хоча ?більшіст?старші за тебе. Ал?ти, Чаню, ти зрозуміє? На березі стоїть мі?чове? ві?набагато більши??міцніший, ні?твій. Ві?може вист?ти ?бу?? ти знає? я?це зробит? я навчив тебе. Ти може?пливти море?до берегі?дики?племен, ?бі?Південного океану. Лише пам’ята? сезо?тайфунів триває тр?мі?ці ?тільки дв?тижн?океа?мовчит? ?знов?тайфун?тр?мі?ці прав?ть стихіє? Ал?ти впораєшся. Пам’ятаєш, я?ми ходили ?тобо?до островів Ла?Цз? ?хлопчи?кивнув. Па?Хо відкаш?вся ?продовжува? - Та?ос? за островам?Ла?Цз?лежить земля Сонця. Це -земля богі? Та?удосталь рост?фрукті??вельможі хо?ть нарівн??се?нами ?білому вбранн? якого ми не мали ніколи. Та?пальми вгинають? пі?важким?плодам? ?іноземці?вітают?я?свої?пр?телі? Коли мені було стільк? скільк?зара?тобі, я побачи?Земл?Богі??життя мо?наповнилос?сенсом. ?знаю, що ти мріє?попливти звідси, побачити нові земл?.. ?я мр?? Хт?знає, Чаню, хт?знає, може твоє життя буде сповнене пригод, я?колись було зі мною. Ал??часо? коли па?почн?згасат? коли голо?предкі?поклич?тебе, ти повернеш? туди, де народився. Ус?ми повернемос?до свог?коріння, ?коли-небудь голо?на?приєднаєть? до голосі?предкі?..

Знає? Чаню, коли ти бачитиме?море, то повине?пам’ятати ос?що: я не помр? я розчинюс?всередин?мо?, я??вс?наші предки ?рибалк? я розмов?тиму ?тобо?вечорами, коли голо?життя затихн??ти почуєш шепі?прибою.

Па?Хо важк?закашлявся, поті?кашель посилився, ?ві?став хапати руками щось невидиме ?повітр? част?дихати ?хрипіт? До кімнат?вбігла дружин?Па?Хо ?випхал?хлопчика за порі? причинивши двер?

Па?Хо поме?після заходу сонця. Як рибалк?його спустили на очеретяному плот??море, ?коли очерет розмил?вода, Па?Хо зник ?глибин?

Чань, на відмін?ві?решт?родини, не журився ?привод?смерті Па?Хо. Ні, не тому, що хлопчи?його не люби? Радш? навпак? Чань вдруге ?житт?втрати?батька, до того ?непомітн? ненав’язлив?любо?мі?Па?Хо ?Чане?була однією ?найсильніших, які тільки могл?бути мі?батько??сино? Ал?Чань не тужи? бо туга ?це непокірність почуттів. Хіба може рибалк? нездатни?опануват?свої почуття, підкорит?море?

Коли вся родина пішл?спат? Чань зібрав речі, необхідн?для виходу ?море, взя?чове?Па?Хо, яки?після його маленького човник?видався йому плавучим будинком, ?відчалив. Ві?ст??на корм??дивився, я?бере?перетворюєть? на тонк?сіру смужку.Серц?його раптом стислось. Ві?не шкодував, що покида?родину ?домівк? ні! Ал?всередин?щось відчайдушн?билось, наче зара?чогось не буде, чогось дуже важливог? ?бе?отог?важливог?не знає? що тепе?буде ?тобо?..

Ніби зовсім не залишилось того, за чи?ти йшов. Ніби увес?це?світ твій: ?море, ?віте? ?чове? Ал?ти не може?це вс?узяти.

- Як же та?.. - сказав Чань, звертаючис?до когось невидимого. ?Адже це вс?мо?
Ві?не знав, яку відповід?хоче почути, не знав, ?кому призначене питання. Чань знав одне: йому нічого більше бажати. Ві?бу?водночас щасливим ?нещасним. Ві?заплющив оч? Десь пору?махнул?крилам?чайк? Ві?почу?сплеск ?навіть те, я?її мокр?лапк?пройшл?по воді ?відірвалис?ві?поверхні мо?. Змахнула крильм? Ще ра?змахнула, розмірен??неквапливо.

Легкий птах, теплий віте? Скрипить щогл? хвил?б’ються об борт. Чань засм?вся.
Уперше за довг?роки ві?засм?вся та?голосн??щиро, що чайк?прокричала йому вслі? Чань закруж??палубо??якомусь дикому танц? наче чу?музику, замаха?руками, поті?зупинився, втягнув ?себе солоне морськ?повітря ?опустився на дощату підлог? Ві?раптом збагну? що чека?цієї хвилин?та?довг? та?довг? Ві?чека?на не?багато рокі? ?ос??ві?йд?до Земл?Богі? я?називают?її тутешн? Чань занури?руку ?солону воду ?гляну?на обрі? Пере?ни?виникл?пальми, що хилились аж до земл? люди ?білі?одеж? великі звір??важким?лапами ?довгим носо? що, кажуть, торкаєть? земл? птах??казковим?хвостами, я?розкривают?наче віяло, чистий жовтий пісо??синє небо ?перистим?хмарам?..

Ус?це та?виразн?постал?пере?ни? що Чаню здалося, ніби ві?та?вж?побува? Чове?ішов прямо, не зменшуюч?швидкост? вія?попутний віте? Чань раптом відчув на свої?плечах важкий погля? Ві?обернувся ?побачи? я?на ньог?дивить? ледь помітн?смуг?берега. Хлопчи?подума? що коли-небудь повернеться. Повернеться до братів та сестер, ?до мами... Увечер? си?чи на березі, ві?розмов?тиме ?море? ?море розмов?тиме ?ни? ?ві?буде мр?ти пр?країни, люде? пр?битв? ?погля?батька, ?прибій, ?щогл? рибальські човн? ?коли-небудь, коли-небудь поїхат? ?очікуван? цьог? ?трепет ві?того, що вж?зовсім незабаро? та?солодк? та?добр?думати пр?це, ?чекати, ?вірити, що ти - капіта?свог?маленького човн?..

За кермом штурвалу ст??Чань. Попереду з’явилась смужка берега. ?кожною хвилиною бере?ставав ус?вбижче, доки, нарешт? Чань не зміг розгледіти хатини ?люде? Люди снувал?взад ?вперед, лагодили щогл? складали вітрил??вихвалялись уловом. Чань прив?за?чове??відчув пі?ногами теплий сипкий пісо? Розчахнулись хатн?двер??хлопчи?побачи?маті?

Чаню, ми хвилювалис? що ти та?непомітн?зник учор?ввечер?.. Заходь, саме ча?обідат? - мовила вона ?сховалас??темряві дому.

Чань посміхнувся ?подивився наза? ?бі?мо?. Полуднев?сонц?легким золоти?покривалом вкрило узбережжя Чосе?

*Чосе?(ко?) ?країна вранішньог?спокою, одна ?назв Коре?